Ти вирішив втекти з дому?.. Задумайся!
Ти вирішив втекти з дому?..
Задумайся!
Тобі доведеться:
По-перше, десь жити.
· Зняти квартиру або зупинитись у готелі ти не зможеш, бо в тебе немає документів.
· Якщо ти надієшся поселитись у друзів або родичів, то навряд чи вийде, адже дорослі неодмінно повідомлять батькам, де ти знаходишся.
· Ти, звичайно, можеш поселитись у підвалі або на вокзалі, однак ці місця не пристосовані для проживання дітей: там холодно, брудно, немає гарячої води, теплої вечері та зручного ліжка.
По-друге, самому заробляти гроші.
· Людей без освіти на роботу не беруть. Винятком є тільки важка фізична праця.
· Де ж ти збираєшся брати гроші на харчування?
По-третє, жебракувати, поневірятися, голодувати, мерзнути й, врешті решт, шукати спосіб повернутися додому.
А може бути, тобі тільки цього й треба, і твоя мрія:
· Харчуватися разом з бездомними собаками зі сміттєвого бака;
· Завести собі у голова стадо прекрасних вошей, а на руках між пальцями – табуни коростових кліщів;
· Зустрічати світанок на вулиці або дивлячись у підвальні вікна.
Подумай, чи зможеш ти, враховуючи все це, вирости освіченою вихованою людиною.
Втеча з дому не вирішує жодної проблеми – навпаки, вона створить безліч нових труднощів.
Краще спробуй поговорити по душам з батьком та матір’ю – може це допоможе тобі стати щасливішим.
Шановні батьки!
У період шкільного життя дитина у
14-18 років переживає критичний етап.
Що відбувається?
· Різка переміна цінностей.
· Заново оцінюють батьків, друзів, себе.
· Драми – кохання, розчарування.
· Цілеспрямованість у майбутнє – вибір професії, вибір сімейного статусу.
· Розчарування у суспільстві – бродяжництво, алкогольна орієнтація, негативні відхилення у статевому розвитку, захоплення азартними іграми.
· Інфантилізм – небажання брати на себе відповідальність, приймати рішення.
Це час, коли підліток чекає відповіді на багато запитань.
На питання дитини треба відповідати по мірі їх виникнення, а відповіді повинні враховувати їхній вік.
Не допустіть!
Щоб Ваше мовчання сприймалось дітьми, як заборона говорити на цю тему.
Тримайте двері відчиненими, будьте готові до розмови у будь-який момент і дозволяйте дітям питати та заохочуйте, якщо вони знову повертаються до цієї теми.
Намагайтеся запам’ятати, що яке б важке або шокуюче питання не поставив ваш син чи донька – ніколи не треба сердитись.
Не відштовхуйте дитину від себе, інакше вона буде шукати відповідь, де завгодно.
Якщо ви не можете відразу дати відповідь, скажіть про це чесно: мені треба час, щоб подумати або я обіцяю поговорити з тобою про це.
І обов’язково виконуйте свої обіцянки!
На запитання дитини треба відповідати по мірі їх виникнення, а відповіді повинні враховувати їхній вік.
Інформація повинна до них прийти своєчасно й у доступній формі.
Дитина, молоді люди повинні відчувати, що поруч з ними знаходяться батьки, яким вони довіряють.
Починати говорити з дітьми ніколи не пізно, але краще це зробити зараз!